Народження дитини в Канаді


  • Global Moderators

    Цю тему писала моя дружина, того інформація буде подаватись в жіночому роді)


  • Global Moderators

    Згідно з даними нового дослідження Статистичного Бюро Канади, 90% канадських дітей віком від 1 до 3 років (усіх провінцій, крім Квебека) мали працюючих мам, які брали післяпологову відпустку, середній термін якої склав 44 тижні.

    Іноді за малюками доглядали чоловіки. Згідно зі статистикою, 26% канадських чоловіків брали відпустку на роботі для догляду за новонародженими. Для працюючих батьків середній показник подібного відпустки по країні склав 2.4 тижні.

    83% жінок, які народили дітей, мали оплачувані відпустки, одна з п'яти мам - неоплачувані. Середня тривалість оплачуваних відпусток склала 40 тижнів, неоплачуваних - 4.5 тижнів.

    У Квебеку, майже всі мами брали відпустки по догляду за новонародженими. У цій канадської провінції 99% дітей мають працюючих мам, які в середньому проводили з новонародженими 48 тижнів. У 97% дітей мами брали оплачувані відпустки, у 2.1% - неоплачувані. Три чверті квебекський батьків брали відпустку по догляду за дитиною.

    Зовсім інша картина для тих канадців (всіх провінцій, включаючи Квебек), які працюють в сфері самозайнятості. Як показує статистика, вони мали менш тривалі відпустки по догляду за новонародженими. Тут грали роль навіть такі фактори, як перша чи ця дитина в сім'ї, стать дитини, вік матері, освіта і дохід батьків.

    Дослідження показало, що жінки, що зазнавали пост депресії, частіше брали відпустки після пологів, ніж жінки, у яких це захворювання не спостерігалося.


  • Global Moderators

    Чому RESP може бути вигідним для батьків?

    Тому що це реальна можливість усім отримати гарантовану надбавку до ваших заощаджень від федерального уряду.

    Є два типи надбавок і їх сума залежить від ваших індивідуальних фінансових можливостей.

    Один тип: CEGS (Canada Education Savings Grant) - грант (тобто задарма) в розмірі 20% від того що ви самі поклали. Тобто якщо на ваш RESP рахунок ви поклали $ 1,000 то уряд вам дасть $ 200 абсолютно безкоштовно! Це можуть отримати всі.

    Є ще підтип CEGS, так званий A-CEGS (Additional CEGS). Це додаткові безкоштовні гроші від уряду якщо у вашій родині дохід нижче певного рівня (інфа на жовтень 2011):

    • Дохід сім'ї менше $ 41,544 - додатковий бонус $ 100.
    • Вище $ 41,544 і до $ 83,088 - додатковий бонус всього $ 50
    • Вище $ 83,088 - тільки основний CEGS, без бонусів

    Застереження. Повний А-CEGS отримають тільки якщо внесете мінімум своїх грошей $ 500 за рік. Якщо менше $ 500, то A-CEGS менше. Плюс ще додаткове правило для дітей між 15 і 17 http://www.canlearn.ca/eng/saving/cesg/special.shtml

    Річний ліміт CEGS дорівнює $ 1,000 (зараз на 2011, періодично він збільшується). Тобто щоб кожен рік отримають бонус в $ 1,000 від уряду вам треба вносити $ 5,000, так як $ 1,000 це 20% від $ 5,000. Все що вкладено в рік понад $ 5,000 бонус не отримує.

    Лічильник оновлюється з календарним роком. Тобто теоретично можна внести $ 5,000 31 грудня, і ще $ 5,000 1 січня і незабаром отримати $ 2,000 від держави.

    Крім річного максимуму, є ще й загальний максимум на даний момент це $ 7,200 за весь час. Тобто якщо протягом 7 років ви вкладали по $ 5,000, то на восьмий рік вам дадуть грант тільки на першу тисячу, а потім взагалі нічого не даватимуть.

    Ще є можливість отримувати бонуси за попередні роки, якщо у ви тоді не внесли максимум. Розміри та деталі тут:http://www.hrsdc.gc.ca/eng/learning/education_savings/publications_resources/promoter/tools/infocapsules/11.shtml

    Другий основний тип надбавок це [b]Canada Learning Bond[/b]. Його можуть отримати тільки ті батьки хто отримує National Child Benefit Supplement, тобто ті у кого дохід не дуже великий.

    Якщо у вас зараз дохід невеликий, і ви можете отримати Canada Learning Bond, то просто відкривши RESP рахунок, і навіть не кладучи туди свої гроші, ви відразу отримаєте $ 500 від уряду, а потім ще $ 100 щороку поки дитині не стане 15 років (максимум в сумі $2000.00).

    Що потрібно зробити щоб отримати ці гроші від уряду? Та в принципі, вам нічого самим робити не треба, просто відкрийте рахунок у фінансовій установі(найкраще в великому банку), і та контора де ви відкрили рахунок реєструватимуться його з CRA, і через якийсь короткий час уряд сам положет туди гроші. Не треба робити ніяких зайвих рухів.

    RESP рахунок можна відкрити за безкоштовно практично в будь-якому банку, і ще купі різних фін контор. У головних банках за відкриття рахунку гроші не беруть, ну а в інших конторах можуть.

    Чи можна зняти всі ці гроші і просто звалити подалі? Проста відповідь - ні. Але я не здивуюся якщо хтось придумав як це зробити. В основному ж, ці гранти можуть бути інвестованими разом з вашими вкладеннями і стануть доступні дитині коли чадо піде далі вчитися.

    На сайті уряду написано що більше 3 мільйонів канадських дітей отримали гранти від уряду. Тобто, це абсолютно реальна програма і дуже багато батьків нею користуються. Якщо ви ще не почали, то варто про це подумати якщо у вас є можливість відкладати хоч якісь гроші на майбутнє ваших дітей. Рідко коли можна гарантовано отримати майже моментальний повернення в 20% на свої інвестиції.

    До речі, ці гранти розраховуються і даються індивідуально на кожну дитину зі своїм SIN.

    Що якщо нащадок не пішов вчитися?

    В правилах написано, що RESP може залишатися відкритим до 35 років (а раптом чадо схаменутися). Якщо все ж RESP закриють без походу в університет, то ваші вклади йдуть вам, а всі гранти треба буде повернути. Є ще й можливість перевести всі гроші (включаючи гранти) на брата / сестру дитини без втрати грошей.


  • Global Moderators

    Ось уже кілька тижнів пишу про наш досвід народження дитини в Канаді.
    Ось коротко про вагітність....
    Ось тепер і ми можемо поділитися власним експіріансом. У нас на річницю перебування в Канаді народилась маленька чарівна донечка.
    Отож по-порядку)
    Приїхали ми в Канаду з великими амбіціями: закінчити магістратуру, вступити в професійний орден, знайти хорошу роботу, і все це зробити в якнайкоротший термін.
    Проте сталося не так як гадалося, а ще краще))
    Післяріздвяна новина трохи приголомшила нас. Проте згодом, усвідомивши яке “щастя привалило до нас”, ми почали насолоджуватися кожною хвилиною нашого нового становища “майбутніх батьків”.
    На той момент ми уже мали сімейного лікаря, якого вирішили обрадувати якнайшвидше, і в свою чергу, отримали від нього наступні поради як діяти дальше ( адже це з нами вперше і в чужій ще для нас країні, гелс карти прийшли лише тиждень тому).На першому візиті лікар опитав про наявність хронічних і генетичних хворіб у родині, прорахувала “due date”- дату народження дитини ( нам поставили 19 вересня), направила на здачу крові і сечі, ну і звичайно привітала). Цей візит відбувся на 2-ому місяці вагітності. Наступний візит — наприкінці 2-ого місяця. Лікар отримала результати аналізів ( як ви знаєте, на руки ви отримуєте направлення, з яким прямуєте до найближчої лабораторії, де вас привітно вітають, беруть направлення і реєструю вашу гелс карту) які підтверджували наш стан і повідомила, що в подальшому по питаннях вагітності мені слід спілкуватися з гінекологом, а з всіма іншими питаннями можу і далі приходити до неї. Іще мені приписали Матерна- вітаміни для вагітних, тут вони полюбляють виписувати вітаміни і до і після вагітності, і для дітей)). На питання чи маю я гінеколога, я знизала плечима (ми ж тут нові, не було коли і обжитися толком, не то що вже гінеколога шукати). Але як то кажуть, світ не без добрих людей — наш сімейний лікар порекомендувала мені чудового фахівця, про що я тепер із впевненістю можу говорити. Вся інформація про мій стан була автоматично направлена до мого гінеколога в 2-тижневий термін.
    Прийом у гінеколога
    Перші мої враження від приймальні гінеколога — велика черга жінок, всі стелажі заповненні особовими справами — значить хороший спеціаліст, але не пунктуальний. На справді, це дуже хороший спеціаліст, але черги тому що вона не була не відмовна, а бажаючих то багато.
    Отож, секретарка просканувала мою гелс карту і видала стікер , з яким відправила в туалет зробити пі; даний тест супроводжував всі наступні прийоми і слугував для визначення рівня цукру в крові. Незважаючи на велику чергу, прийом пройшов досить швидко. Мене знову ж таки опитали на рахунок генетичних хвороб і дали направлення на здачу загального аналізу крові і сечі в лабораторії, а також направлення в гостіпаль на здачу аналізу крові на наявність генетичних хвороб і направлення на ультрасаунд — УЗД наше .
    Прийом у лабораторії
    Знову ж таки в прийомній ви даєте ваше направлення і гелс карту для реєстрації. Кров тут беруть з вени, а не з пальчика. Для мене це ж знову ж таки новий експіріанс ( в Україні не доводилось здавати кров з вени). Для визначення цукру в крові цього разу попросили прийти на голодний желудок і попросили випити 0,33л оранжевої дуже солодкої рідини на зразок фанти. Після години очікувань в мене взяли аналіз крові і сечі. На цьому процедура в лабораторії закінчилась.
    Прийом у госпіталі St. Joseph
    8 березня на 13-тижні нас чекало перше УЗД. Прийом починався з 7-ої години і ми були перші в черзі ( і це найкращий час, як виявилось пізніше, адже протягом дня в них появляються невідкладні прийоми для хворих госпіталя, і доводиться чекати 0,5-1 год). Ультрасаунт тривав достатньо довго, адже плід маленький, я його мали оглянути зі всіх боків. В кінці запросили чоловіка, щоб він наочно пересвідчився про наявність маленького бебіка в животику. Про наявність побаченого технічні працівники повідомляють лікаря, але аж ніяк не вас, як би ви їх не просили. Також нам запропонували 1-у фотографію нашої малечі ( вартість такого дива $5, на які нам виписали квитанцію — все офіційно). Після цього ми направились на здачу крові. Тут нас зустріла велика черга людей, які йшли за кут і поверталися з карточками з номером на них. Ми також пішли за кут, але не знайшли людини , яка б видавала ці карточки, а чарівну машину яка автоматично по часу надходження пацієнтів роздавала номерки. Ми також відібрали такий номерок і сіли чекати своєї черги. Прийом проходить досить швидко, так що ми не засиділись. І знову кров з вени. За час вагітності у мене певно пів літри крові моєї вони “випили”, кожного разу кілька пробірок)))
    На наступному прийомі у гінеколога, який відбувався кожні 4-и тижні, мені повідомили результати УЗД. І знову знайомий стікер, для визначення рівня цукру. Опитування про самопочуття і прослуховування серцебиття плоду.
    Наступний ультрасаунд на 20-у тижні, нам мають повідомити стать дитини. 24 квітня, вівторок, ми дізналися, що в нас має бути дівчинка ( 100% ніхто не дає, а кажуть, що на 90% виглядає, що у вас дівчинка; гарантувати не можемо) і видали фотографію. Щасливі ми повернулись додому, де нас в скайпі вже очікували наші батьки, яких ми повідомили, щоб готували бантики.
    Проте, не тут все так гладко було. В кінці 20-ого тижня, 5 днів після УЗД, я потрапляю в лікарню з нирковою інфекцією. Провалявшись у дома 2 дні з температурою, яку не вдавалось збити, ми направились в поліклініку. Досвід лікування описаний тут https://forum.ukrexpat.com/topic/88/. При отриманні інформації про вагітність пацієнта, лікарі двічі обережніше ставляться. Приходять, пояснюють, що приписані ліки не пошкодять плоду, щоб не переживали. Після 2-ох діб температура остаточно спала, але в цілях безпеки просили залишитися ще на одну ніч. Паралельно з лікарями з терапевтичного відділу приходили акушерки, моніторити плід. Проте, незважаючи на хороші умови, це все ж таки лікарня. Мені ледве вдалось відпроситися, а це не легка справа. У разі будь яких ускладнень я мала негайно повернутись. Але все обійшлося.
    І знову кожні 4-и тижні відвідини гінеколога. Ті ж стікери і прослуховування серцебиття дитини. Проте на 2-ому УЗД виявили, що плацента прикріплена внизу, близько до родильного каналу, а отже існує небезпека, що будуть кесерити. За даною ситуацією постійно спостерігали, бо існувала ймовірність кровотечі.
    Починаючи з травня я почала відвідувати класи при найближчому Stonegate Community Health Centre (http://www.stonegatechc.org/). Тут проводились 2 програми для майбутніх батьків: одні в четвер в 14.00 для майбутніх мам і мам з дітками до 6-ти місяців - Eating for Two program. Кожного разу ми мали представника від міста, медичного представника, дієтолога, які докладно інформували нас про можливості для вагітних і для малих діток в Канаді. Наприклад, правила догляду за зубами, адреси ловкост і безплатних дентистів; здорове харчування, безпечне середовище для дітей, шкідливість куріння, ощадний рахунок для дітей.... З другої сторони, крім корисної інформації ви маєте нагоду поспілкуватися і поділитися досвідом з іншими. Більшість жінок були україно- і російськомовними. Також всіх пригощають фруктами і овочами і невеличкими снеками, створюючи дружелюбну атмосферу. Адже вагітні — постійно голодні))) І як бонус кожній в кінці програми видавали подарункову карточку на $10.00 для купівлі дрібничок. Також , тим хто користувався громадським транспортом, видавати проїзні — токени при предявленні трансферу. Тут ви маєте змогу порівняти свій стан з іншими, на однакових термінах, поділитись корисними порадами по приготуванні до народження маляти, і просто знайти хороших друзів.
    Друга програма, Prenatal Classes, проводить у вівторок в 18.00 і орієнтована на пару. Тут ви отримуєте інформацію про признаки початку пологів, пологи, наслідки, можливі ускладнення, догляд за немовлям, релаксаційні вправи . Ці курси були для нас особливо корисні, адже це наша перша дитина. Ми вивчили всі повязані з вагітністю і пологами терміни. Особливо допомогло мені те, що чоловік в результаті цих курсів міг швидко орієнтуватись в ситуації і допомагати мені.
    Отже, так по-маленько я наближалась до 3-ого УЗД, де мали мені сказати точне місце розміщення плаценти, яка росла із ростом плоду. І так 20 серпня, понеділок, мені встановили “плацента прівія”- що означає, що плацента закриває родильний канал і природнім способом народжувати я не буду. На попередньому візиті у гінеколога мені вже були визначили дату операції, а дане УЗД мало підтвердити або спростувати стан плаценти.
    Вищеописані курси давали повну інформацію про ускладнення, з якими я зіткнулась. Адже пояснити людям без медичної освіти причину, чому я не можу народжувати, було важко. Це я про батьків. Як виявилось в нас в Україні при такій ситуації заставляють народжувати, і це супроводжується великими кровотечами ( декілька знайомих жінок це підтвердили).
    В Канаді ж виступають за природне народження і призначають Сезеріан секшен тільки, коли існує загроза життю плоду чи матері.
    Отже, дату народження визначено, я починаю готуватися. Виникає більше все питань з наближенням цієї дати. Адже на курсах пояснюють природній спосіб народження і підготовку до нього, і лише частково на одному занятті зачіпають тему кесерового народження. Свої питання вирішила озвучити на курсах в вівторок ввечері.
    Вівторок на заняттях я отримала відео на свої запитання, також ми переглянули відео про перші ознаки пологів. Залишаючи клас, я відчула як щось тепле потекло по нозі. Перше враження — відійшли води ( як це буває я не мала уявлення). Але ні... Почалась невелика кровотеча... Мене негайно ментор курсів спрямовує в госпіталь. Чоловік, освоївши на курсах методи підтримки партнера, всю дорогу намагався заспокоїти мене, хоча сам аж тремтів... На швидкій перед нами було 2-оє людей. Оскільки я почувала себе добре і кровотеча зупинилась, я вирішила почекати своєї черги. Через 10 хв мене питають, що турбує — кажу кровотеча, 35-тиждень вагітності. А оскільки в мене був акуратний животик, мене перепитали який тиждень — 35-ий. “Чому ви мовчали і стояли в черзі? Негайно крісло-візок і в гінекологічне відділення!” Викликали медсестру з гінекології, яка супроводжувала нас. Мене помістили в прийомну палату і підключили до моніторів, щоб стежити за станом плоду, а ще поміряли тиск, температуру і поставили катетр. Чоловік пішов заповнювати документи ( ніч перебування в госпіталі коштує $1200,00 в 4-ці і ще додатково $200 за напівприватну або $300 .00 за приватну кімнату, OHIP покриває першу). В прийомному покої протягом 1-1,5 год відстежували мій стан, який охарактеризували як стабільний. Проте в цілях безпеки матері і дитини нас попросили залишитися в госпіталі на невизначений термін.Пробула я в госпіталі з вівторка по пятницю. Протягом цього часу мені приписали лежачий режим і уникання напружень, щоб уникнути можливої повторної кровотечі, щодвігодини медсестри міряли температуру і тиск, і слухали дитяче серцебиття,також моніторили стан матки і її скорочення. У середу мене направили на позачергове УЗД, щоб подивитися на стан плоду. Цього разу обстеження проводили на новому 3D апараті, де практично точно встановили масу і ріст дитини ( помилились на 100г), провірили кровоносну систему, стан внутрішніх органів. При цьому допитатися технічного працівника, про те що він бачить, практично неможливо. “Вам все повідомить лікар”. От так. Результати виявились добрими, проте мені сказали, що наполягають на моєму перебуванню в госпіталі, для стеження за плодом ( в таких випадках, як мені сказали, мене можуть залишити в госпіталі аж до народження дитини). Всюди добре, а дома краще)). Мені ледве вдалось відпроситися. У мене уточнили адресу, скільки часу їхати до госпіталя, і в разі найменшого погіршення стану я мала повернутися.
    Далі буде власне про роди))...


  • Global Moderators

    Нарешті знайшла час власне описати самі пологи. У зв'язку з вищенаведеними ускладненнями нам призначили С-секшн на середу, 37-тиждень вагітності. Це мене ощасливила понеділок, зразу після тижня в госпіталі мій гінеколог. Я сподівалась цього, проте почути — готуйтесь в середу будемо робити операцію; на 7.30 будьте в госпіталі. Вівторок — ще раз переглянула речі, які братиму до лікарні. Знайомі познайомили мене з жінкою, яка мала 2 С-секшн, що та мене заспокоїла. Пані Ася другу дитину мала років 10-ть тому і в того ж лікаря, що і я. По розповідях виглядало, що все дуже просто і безболісно, так як порізати палець)) Зараз я також притримуюсь такої думки, адже радість народження дитини приглушує весь біль.На питання, що брати в госпіталь, я чула відповідь, що тільки Health Card, і все. Це мене дивувало надзвичайно, тому не вірячи цим словам я склала велику торбу речей для себе і дитини)). У вівторок ми отримали дзвінок, що операція переноситься на 10-у годину ( о буде нагода останній раз трохи довше поспати). Виспатись не вдалось ,оскільки переживання переповнювали.
    От настала середа, чоловік взяв day off, і о 9.30нас прийняли в приймальному покої, перевірили мій тиск, перевірили серцебиття дитини — все добре, проте... знову проте, день виявився урожайним, поступали жінки, одна за другою, лікар прийшла до мене близько 11-ої і повідомила ,що операцію точно робити будуть сьогодні, але не точно не знають коли, у нас з малюком показники всі добрі, то ми трошки можемо почекати. Пояснила, чому виникла затримка, що є поступають жінки в важкому стані і їх потрібно рятувати. Все дуже добре пояснила, заспокоїла і пішла приймати нових людей на цей світ. Переживання мої замінились нетерплячкою, виникало питання, а коли мене вже возьмуть. Чоловік вміло збоку підтримував і заспокоював. Нас перевели в очікувати біля входу в рпераційну і все коли хтось виходив, то казали, ще 10, 15, 20хв. Я почала переживати уже не за операцію, а за батьків, які в скайпі очікували чудових новин уже з 10-ої години. Треба було їм пояснити, що все гаразд, ми просто чекаємо. Покриття в даній частині госпіталю не було, а мені казали все от-от.
    В 12.40 підійшла медсестра, перепитала мою фамілію і запросила в операційну. Чоловіка провели в операційну також, видали спеціальний гумовий плащ і сказали чекати в коридорі операційної, біля родильного залу, його закличуть, коли витягнуть дитинку. Мене посадили на стіл, попідключали різне обладнання, поставили 2 катетри в дві руки, щоб були у разі необхідності готові, підключили систему з глюкозою. Все робилось дуже ввічливо, пояснювали всі свої дії, заспокоювали медсестри. Через декілька хвилин прийшов анастазіолог, почав підготовляти місце на спині для уколу, прицьому коментуючи кожну свою дію і мої можливі відчуття — холод, тепло, поколювання.
    Раз забігає медсестра і каже, що негайно всі в сусідній зал, туда везуть жінку, яку необхідно негайно оперувати. І знову переді мною вибачаються і всі переходять в сусідній зал; мене відключили від апаратів і разом з системою дозволили вийти в коридор, до чоловіка, який вже напружено чекав.
    Підготовка сусіднього залу тривала 15 хв, завезли жінку, і за 5 в зайшли лікарі. Ми трохи розслабились і чоловік вийшов пошукати покриття по госпіталю, щоб повідомити батьків, що все гаразд. Операція тривала не довго, 30хв, і мене знову запросили до залу, а чоловік написав батькам. Відчуття страху притупилось, хотілось, щоб все просто якнайскоріше закінчилось. Цього разу мене швидко підготували і анастазіолог поставив епідурал. Коли я вже лягля, то ще отримала жарт на сою адресу від анастазіолога, а саме він видає “Are you sure that you are pregnant?” Адже як я раніше писала, животик був достатньо акуратний. Остання фраза мене трохи розслабила. До залу зайшли мій гінеколог і лікар-асистент, всі вітаються, представляються, пояснюють чому вони тут і звичайно кажуть, що все буде добре.
    Я не знаю як має діяти власне епідурал, але я не відчувала нижню частину тіла, проте правою стопою я могла поворушити. І почали....
    Через 10 хв закликали чоловіка і сказали, щоб готувався отримати дитинку, в хвилині витягли нашу Принцеску, зважили, провірили рефлекси, замотали і віддали чоловікові.
    Операція тривала десь 30хв. Сказати, що нічого не відчула буде неправдою. Як свідома людина, уявляєш собі що відбувається поетапно і відчуття болю присутнє, правда притупленого. Проте це швидко минає, порівнюючи з тією радістю народження нової людини на світ.
    Зразу після операції переводять в реанімацію, де протягом 1-2 год спостерігають за всіма життєвими показниками мати і дитинки, і тоді в звичайну палату.
    Йду до свого Сонечка, бо вже встало, а ще про умови перебування напишу)))


  • Global Moderators

    Дитина, що народилася в Канаді, автоматично стає її громадянином. Як же проходять пологи в госпіталях Канади, що особливого в порівнянні з практикою пологів в інших країнах?

    Якщо коротко, процес ведення вагітності та пологів у Канаді, як дзеркало, відображає всі ті риси, які притаманні життю в Канаді взагалі. Судіть самі:

    Бездоганна ввічливість і привітність. Ви не почуєте ні явного, ні прихованого осуду - усмішки, турбота, постійні питання про те, наскільки нормально ви себе почуваєте.
    Неквапливість. Звичайно, коли пологи на підході, темпи прискорюються, але в іншому - все відбувається «типово по-канадськи». Перші кілька місяців вагітності ви спостерігаєтеся у свого сімейного лікаря. Потім - поступово і неквапливо - вам підбирають лікаря-гінеколога, який приймає нових пацієнтів. Якщо не трапиться чогось екстраординарного, саме цей лікар буде і приймати у вас пологи. При візитах до лікаря теж варто запастися терпінням: якщо ваше відвідування збіглося з часом пологів іншої пацієнтки, доктор йде у госпіталь на пологи, ви - і ще з десяток жінок - чекаєте (або записуєтеся на другий раз).
    Відмінна оснащеність апаратурою. Навіть в самому «непрестижному» госпіталі до послуг породіллі - всі потрібні прилади, і кваліфікований персонал, що вміє з ними працювати. Дуже багато жінок в Канаді народжують із застосуванням епідуральної анестезії, і в її застосуванні медики, що називається, «собаку з'їли».
    Продумано до дрібниць. Від моменту надходження до моменту виписки породілля перебуває в центрі уваги. Не тільки момент появи чоловічка на світло вважається важливий, але і такі нюанси, як теплі рушники, щоб зняти озноб після пологів, або обговорення меню, чи є у новоспеченої матері спеціальні побажання.
    Покривається страховкою. Пологи в Канаді покриваються державної медичною страховкою. Додаткова страховка від компанії, як правило, забезпечить вам кращу палату - на одного або двох чоловік - замість звичайної 6-місної і деякі додаткові бонуси. Але навіть у великій палаті ви і ваш малюк закриті від інших шторками, і цей мікросвіт цілком собі затишний.
    Радість - спільна. Все як в серіалі «Друзі»: чоловіки в Канаді, як правило, присутні при пологах; а в палату до мами з дитиною допускається і чоловік, і діти, і близькі друзі. (А дальнім можна подзвонити по телефону, що стоїть біля ліжка).
    Пологи не хвороба, а природний процес. Звичайний термін, на який породілля залишається в канадському госпіталі - доба. Після цього є обов'язковий термін, протягом якого на будинок приходить патронажна сестра, а потім дитину потрібно показати сімейному лікарю або педіатру.

    До всього цього залишається лише додати, що в світовому рейтингу кращих для появи на світ країн Канада в 2013 році зайняла 9 позицію, випередивши такі країни, як США, Німеччина, Японія та Сполучене Королівство. Положення в рейтингу враховує сукупність декількох факторів, в числі яких матеріальний добробут жителів, тривалість життя, відсоток розлучень, рівень зайнятості, клімат та інші.

    Народжувати в Канаді - приємно і комфортно. А ростити дитину в Канаді - і того краще.


  • Global Moderators

    І ще одна історія від іншої людини

    Та якраз збирався.
    Розказувати буду від другої особи, тому що від першої в мене не вийде )). Тому скажу, що було в шпиталі для татусів - недорогий кафетерій, безкоштовний кипяток, телевізор. В шпиталі можна було знаходитись дві ночі, потім виписують. Я ночував також там, на розкладушці в палаті з дружиною. Розкладушки можна взяти в коридорі, вони є у вільному доступі, їх є достатньо. Єдине, що від них спина болить, тому більше двох ночей і не витримаєш 🙂 .
    Тепер спочатку. Починається процес із пошуку гінеколога, для цього потрібно дзвонити по шпиталям і питати, чи можуть вони взяти пацієнтку. Так само закінчується процес - потрібно дзвонити по клінікам і шукати вільного педіатра, який буде наглядати за дитиною. Коли гінеколога знайдено, тоді все йде по накатаній схемі. Він призначає періодичні огляди, узі, аналізи... Пізніше ми записались на екскурсію шпиталем, де повинні були народжувати. Медсестра все розказувала, пройшлись по відділенню, подивились палати. Коштувало це десь 15 доларів. Але дуже корисно, бо потім ти хоч якось орієнтуєшся, і знаєш де шукати матрас )) .
    Потім настає час Ч. Роди проходили в індивідуальній палаті. Жінка підключена до моніторів, періодично заходить медсестра, дивиться чи все добре, щось питає, щось розказує. Коли дружина відчула, що поріг терпимості болю вже позаду, попросила епідуралку. Її потрібно просити, навіть якщо раніше про це говорили, інакше укол ніхто не дасть. Покликали анестезіолога, який все зробив. Хороший дядько, привітний, тверезий.
    В цій палаті була ванна кімната з ванною та душем, куди заводять, щоб пришвидшити перейми. Але нам не треба було. Нагадаю, що все проходило в одній палаті, ніхто нікого нікуди не возить і не вивозить. В палаті може також знаходитись чоловік дружини. Для нього є шкіряне крісло.
    Коли малий народився, його в цій же кімнаті оглядають, якщо все нормально, то зразу віддають щасливій матусі, або татусі. Після цього їх зразу ж переводять в загальну палату, оскільки на порозі вже чекають новенькі.
    Нажаль, нашому малому довелось деякий час провести в шпиталі. Мама три дні могла знаходилась в загальній палаті - це була двомісна палата з непрацюючим старим ламповим телевізором. Їстівну їду приносили три рази на день. Туалетна кімната одна на дві палати. Ліжка відокремлюються одне від одного шторами, які кріпляться на стелі. Тому ти все рівно ти знаходишся в своїй зоні комфорту, не контактуючи з незнайомими суб"єктами. Для тата графік відвідувань необмежений. Для всіх інших є встановлений розклад. В палату, де лежав наш син, також можна заходити коли хочеш. Апаратури там всякої натикано.... Персонал дуже хороший, привітний. Між іншим, я помітив, що в цьому відділі не працювало жодного імігранта. Ау, ви де?? Був один хлопець, може з Пакистана, який робив нам узі, але він точно народився вже тут, бо розмовляв дуже чисто. А більше нікого не помітив.
    Після того, як дружину виписали, вона могла ночувати в палаті для батьків, яка якраз для таких речей і призначена. Ця палата також була двомісною. Вона вже і не схожа на лікарняну палату, це швидше кімната (з ліжком, кріслом, шкафчиком, холодильником, мікрохвильовкою), де можна переночувати. Там є душ і туалет, також на дві таких суміжних кімнати.
    Зрештою, коли малому стало краще, нас відпустили. Враження від шпиталю, який знаходиться в Льонґиї і назвиний на честь якогось П"єра Буши (Hôpital Pierre-Boucher 1333 boulevard Jacques-Cartier Est, Longueuil, J4M 2A5), залишились дуже хороші. Шпиталь недавно було модернізовано, тому все обладнання знаходиться на сучасному рівні. Взагалі важливо обрати хороший шпиталь, тому що можна потрапити і на такі собі радянські зразки.
    Також зазначу, що ми нічого не платили, окрім додаткового узі, що коштувало близько 160 доларів. Епідуралка, різні пігулки, мазі, все це давали безкоштовно, вірніше це було оплачено за рахунок нашої державної страхівки. Нікого хапати за халат і засовувати шоколадку з двадцятьма гривнями не потрібно було. Тим більше платити якісь космічні суми в тисячі доларів всім підряд, від медсестри, до анестезіолога.



  • Привіт, так саме і в Німеччині, тільки перше: ви отримуєте допомогу на дитину в розмірі приблизно 3000 евро в два прийоми- значну частину до родів. Її не треба потім повертати. Для отримання цих грошей треба від геніколога справку про вагітність брати та здавати з іншими паперами в медичну кассу.
    Всі медичні процедури сплачує медична касса. Тільки якщо бажаєте щоб наприклад, вас лікував тільки головний лікар- тоді заплати або май приватну страховку. Медична касса, або гінеколог дають інформацію про те, де можна пройти відповідні курси чи отримати будь-яку іншу допомогу.
    Окрім того, ви можете вибрати між пологами вдома( це тільки при нормальні вагітності) -при ускладненнях тебе відправляють до шпиталю на швидкій, або в шпиталі - тут можна безкоштовно ознайомитися із способами наподження вибрати для себе пасуючий. Але акушерка завжди попереджає про те, що в разі загрози життю дитини чи мами- відразу ж може бути кесарева сеча. Якщо бажаєте планово родити, чи боїтеся болю чи за медичними показниками-роблять кесарево. З епедуралкою- теж роблять, але з цим треба бути дуже обачними-є ризик, що потраплять в нерв.
    Коли приходиш родити-кладуть в родильну заллу-це якщо природні роди.родильна зала з усіма приладами. Якщо ні-тоді до палати в гінекології. Звідси вже забирають до операційної. Батько чи інша рідна особа може також бути присутнім. Дитину вам покажуть. Після операції потрапляєте в кімнату, де за вами 2 години наглядає реаніматолог. В такому разі дитина після мед. огляду потрапляє або до батька на груди, або дитячих медсестер. Добу чи дві, якщо все добре, випробудете в шпиталі, а потім до дому. Вам дадуть акушерку, яка приходить до вас та допомогає на перших етапах з дитиною.


  • Global Moderators

    Кесареве роблять з тою ж епідуралкою. Там питання в іншому, що епідурал не дадуть якщо між схватками менше 5-ти хвилин. Бо тоді дісно лікареві немає часу щоб нормально ввести голку і не попасти в нерв.



  • @vo_vik це так, але великий вплив ідівідуальна побудова кожної людини. Лікарі нажаль не мають рентгенівського погляду. Вони знають що нірвовий вузел приблизно там то та там-то знаходиться, але - ж не до мілліметру в точності. Тому в нас завжди попереджають про те, що вони можуть пошкодити нерв. В мене була знайома, яка народживала з еп (паузи між схватками були по 15-20 хвилин коли еп ставили). їй поставили невдало-мучається із спиною так, що навіть працювати не може зовсім.



  • @vo_vik написав в Народження дитини в Канаді:

    Кесареве роблять з тою ж епідуралкою. Там питання в іншому, що епідурал не дадуть якщо між схватками менше 5-ти хвилин. Бо тоді дісно лікареві немає часу щоб нормально ввести голку і не попасти в нерв.

    Епідурал ставлять тільки при плановому кесареві.


  • Global Moderators

    Ну ще раз кажу. Епідурал дають якщо між переймами більше 5 хвилин. 5 хвилин між переймами, це ще десь 5см відкриття. Якщо жінка вже народжує, відкриття 10см, перейми практично постійні і по якійсь причині прийшлось робити кесареве, то звичайно, що там вже ніхто ніякий епідурал не буде давати.



  • Я запитала зараз у моєї подруги німкені, яка працює повитухою вже 20 років. Так ось вона з практики своєї каже-5 см з 5 хвилинним інтервалом це вже запізно для пда. Поки анастезіст приде, поки налаштують все як треба - вже може й дитина народитися. Все від жінки залежить. Одна швидко родить, інша сутками мучається.


  • Global Moderators

    Питатись в німців в яких рівень фертильності 1, ну звичайно що якщо нічим не знеболювати, то ніхто 2гу дитину не наважиться народжувати.

    ПС: погуглив в 2017 рівень фертильності був 1.45, трохи відновились останнім часом бачу. Цікаво яка в цій цифрі заслуга іммігрантів.



  • Ну якщо ви не знаєте, що багато німкень народжують далеко після 30 бо по-перше багатьох з них карьєра на першому місті. По друге виховання дитини тут дуже дорого Коштує. Попри те, що держава допомагає. Іноді невистачає навіть зарплати двох батьків на утримання дитини. Існують проблеми з дітсадками- в багатьох містах вони переповнені а на нові дітсадки в містах землі та коштів нема. Приватні няні дорогі (від 15€година) та їх теж мало. Та не всі роботодателі бажають мати в себе робітницу з маленькою дитиною. Алє зараз почалися реформи цього напрямку. Не все ще ґарно, але зміни вже є на краще.
    До речі ваш показник з феатільності застарів щонайменше на два роки. Ще в тому році він був 1,6 по статисті бундесамту для статистики. Тобто вже не така рідкість двоє дітей.



  • @vo_vik за 2015 рік є така статистика по землях. Тоді було більш 70% народили німецькі громадяки.
    Дивись дестатіс.де


  • Global Moderators

    Ну так турки давно мають громадянство. Деякі з тих туркень які народжують зараз вже і самі були народжені в Дойчлянд.